Ты одеваешся светом, как ризою,
Простираешь небеса Свои, как шатер.
Я готов повторять снова этой репризою
О том, как Ты грешную жизнь мою стер.
Устрояешь над водами горные чертоги Твои,
Делаешь облака твоею колесницею.
Я готов отдать все сбережения свои,
Чтоб узреть на крыльях ветра твое шествие десницею.
За мотивами Псалма 103 (начало)
понедельник, 28 февраля 2011 г.
воскресенье, 27 февраля 2011 г.
вторник, 22 февраля 2011 г.
ІМЕКС — шарашкіна кантора або хамство по-луцькі
Сьогодні знову принесли «Запрошення на виставку їхніх галімих дверей»
Мене вже це дістало (бо ходять постійно, а прохання не ходити ігноруються, мол нас багато і ми міняємось...)
Дзвоню в їхню кантору, шо в нас в Луцьку, з метою пояснити ситуацію і «відписатись» від відвідувань.
Оператор (дівчина): Алло
Я пояснюю в двух словах ситуацію.
Оператор: зараз, зачекате.
Бере трубку якийсь («неввічлевий парніша»).
Пояснюю ситуацію, що так пол і так, ходять, просив щоб мою адресу вичеркнули зі списку і т.п... Недоговоривши до кінця він випалює мені буквально за 1 секунду щось типу: «Дякуємо, приймемо міри» і кидає трубку.
Я трохи в шоці.
Передзвонюю. Далі діалог мене вобще в ступор кинув:
Я: Ви чого трубку кидаєте?
Він: Ну я ж сказав, що приймемо міри
Я: Які міри?
Він: Ну, щоб до вас не заходили (!!!) Тут я взагалі просів, я ж йому свою адресу не казав взагалі, питаю
Я: Куда "до вас"?
Він: Ну туда, де ви живете.
Я: А де я живу?
Він: Ну, а я там знаю (!!!)
Я в загалі в культурному шоці. Це ж яка наглість в людини. Далі він намагається спригнути з розмови, мол, все в порядку, люди ж різні до вас заходять, а це довзоляється ви ж розумієте і т।п. Я кажу, ви ж собі репутацію погану заробляєте (окрім галімих дверей) канторі ІМЕКС.
Він щось промичав у відповідь і кинув трубку.
Висновки:
1. Компанія ІМЕКС — це шарашкіна кантора, якщо в них працюють такі «неввічлеві люди».
2. Дверей там я купувати як не хотів, то зараз ще більше не хочу (і не раджу)
Так, як ходити по квартирах не забороняється, так само і правду розказувати не забороняється.
Мене вже це дістало (бо ходять постійно, а прохання не ходити ігноруються, мол нас багато і ми міняємось...)
Дзвоню в їхню кантору, шо в нас в Луцьку, з метою пояснити ситуацію і «відписатись» від відвідувань.
Оператор (дівчина): Алло
Я пояснюю в двух словах ситуацію.
Оператор: зараз, зачекате.
Бере трубку якийсь («неввічлевий парніша»).
Пояснюю ситуацію, що так пол і так, ходять, просив щоб мою адресу вичеркнули зі списку і т.п... Недоговоривши до кінця він випалює мені буквально за 1 секунду щось типу: «Дякуємо, приймемо міри» і кидає трубку.
Я трохи в шоці.
Передзвонюю. Далі діалог мене вобще в ступор кинув:
Я: Ви чого трубку кидаєте?
Він: Ну я ж сказав, що приймемо міри
Я: Які міри?
Він: Ну, щоб до вас не заходили (!!!) Тут я взагалі просів, я ж йому свою адресу не казав взагалі, питаю
Я: Куда "до вас"?
Він: Ну туда, де ви живете.
Я: А де я живу?
Він: Ну, а я там знаю (!!!)
Я в загалі в культурному шоці. Це ж яка наглість в людини. Далі він намагається спригнути з розмови, мол, все в порядку, люди ж різні до вас заходять, а це довзоляється ви ж розумієте і т।п. Я кажу, ви ж собі репутацію погану заробляєте (окрім галімих дверей) канторі ІМЕКС.
Він щось промичав у відповідь і кинув трубку.
Висновки:
1. Компанія ІМЕКС — це шарашкіна кантора, якщо в них працюють такі «неввічлеві люди».
2. Дверей там я купувати як не хотів, то зараз ще більше не хочу (і не раджу)
Так, як ходити по квартирах не забороняється, так само і правду розказувати не забороняється.
понедельник, 21 февраля 2011 г.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)